про освіту

1) ( ставати жвавим - про обличчя) to light up, to brighten

2) to be lighted ( illuminated)

ПРОСВІТА/ОСВІТА - поширення і засвоєння наукових знань, навичок, культури взагалі. Ці терміни походять від поняття "світло" і тим самим споріднені з "метафізикою світла". Знання чи, ширше, дух як світло не є метафорою, дух - це світло в матеріальному світі. Подібну точку зору зустрічаємо і в філософії Шеллінга ("Система трансцендентального ідеалізму"). Саме цим пояснюється, що головним джерелом пізнання є зорові відчуття. Є певна відмінність між П. і О., а тому існують і два напрями їх втілення О. світа - це функція діяльності школи К. ожна людина і кожне нове покоління в певному віці проходять курс освіти, яка, отже, визначається антропологічними особливостями розвитку людини. В повному обсязі освіта поділяється на три види і періоди: початкова, середня і вища. Перша дає елементи знань, читання і письмо; друга - сукупність наукових знань про природу, суспільство і людину для орієнтації у світі; третя - зосереджує увагу на спеціалізації. На відміну від математики і музики, філософія вивчається переважно у вищій школі, хоча елементи її можуть подаватися і в середній, в курсах суспільствознавства. Відомі спроби читати філософію і в середній школі. Так, Гегель в нюрнберзький період свого життя і діяльності (1808 - 1816) читав у гімназії "Філософську пропедевтику", в яку входили головні поняття його вчення. Освіта і є засвоєння культури, в тому числі і філософської, в школах, гімназіях, вузах. П. має дещо інший характер Ц. е - освіта не поколінь, а цілих народів у певні періоди розвитку. Такі періоди називають Просвітництвом і звичайно згадують при цьому вік Просвітництва у Франції (XVIII ст.) як антифеодальну ідеологію та філософію. Але Просвітництво, як і Відродження, може бути у кожного народу. Так, в Стародавній Греції його функцію виконували софістика і софісти (філософи, ритори); в Стародавньому Римі домінуючою формою була популярна філософія (Сенека, Ціцерон, Епіктет та ін.); у Новий час - філософія просвітників XVII - XVIII ст. у Франції, Англії, Німеччині. Оскільки мета просвіти - сформувати певний світогляд в широких колах народу чи інтелігенції, така філософія набуває популярного і утилітарного характеру. Шпет ("Нарис розвитку російської філософії") розробив концепцію, згідно з якою в Росії і Україні вона завжди була не науковим знанням, а мораллю, проповіддю, світоглядом, мала мету просвітницьку, а не творчу, ставила завдання не формувати людину, а виховувати її. Цей недолік, за Шпетом, може вважатися і її достоїнством, бо вона зверталася не стільки до абстрактних побудов, скільки до людей. Академічна філософія може виконувати освітню і просвітницьку функцію через опосередковуючі ланки - навчальні заклади, товариства знання та ін. Прикладом може бути Київська філософська школа, яку очолював Шинкарук.

Локк, Джон (1632, Рингтон - 1704) - англ. філософ. Освіту здобув в Оксфорді (ступінь бакалавра у 1656 р., магістра - у 1658 р.). Викладав в Оксфордському ун-ті риторику, давньогрецьк. мову, філософію. Од 1667 р. - секретар лорда Біллі (Шефтсбері), з яким він плідно співпрацював до смерті останнього (1683). Перша наукова стаття Л. була опублікована в Голландії, коли йому виповнилося 54 роки. Свій головний твір "Дослід стосовно людського розуму" Л. писав протягом 20 років. Хоча він витримав 4 видання і був перекладений на франц. та лат. мови, новизна висловлених Л. ідей викликала постійну критику. В Оксфорді філософські ортодокси навіть піддали твір Л. формальному осудові, на що його автор відреагував як на добру "рекомендацію книги". В центрі уваги Л. - проблема походження ідей, якій він дав емпіричне обґрунтування: немає "вроджених ідей", а людський розум першопочатково - це tabula rasa (чиста дошка), на якій досвід пише свої письмена. На відміну від Бекони, емпіризм якого має переважно методологічну спрямованість, Л. змістив акцент на теорію пізнання, передусім - на пізнання саме людської природи, а не природи як такої. Всупереч картезіанцям (зокрема, Мальбраншу), кембриджським платонікам та університетській схоластичній філософії він дійшов висновку, що всі людські знання мають досвідне походження, причому вони випливають не лише з зовнішнього (відчуття), а й з внутрішнього (рефлексія) досвіду. В основі будь-якого знання знаходяться прості ідеї, які виникають в результаті дії на людський розум первинних (протяжність, фігура, щільність, рух) та вторинних (колір, запах, смак, звук) якостей тіл. Із простих ідей утворюються складні, серед яких вирізняються три різновиди - модуси, субстанції, відношення. Л. вводить поділ знання також на три типи - інтуїтивне (виникає внаслідок порівняння ідей та встановлення їхньої подібності і відмінності); демонстративне (спирається на попереднє, виявляючи узгодженість чи неузгодженість ідей через опосередковуючі щаблі); сенситивне (сприйняття існування одиничних речей). Інтуїтивне знання стосується нашого власного існування (внутрішній досвід); демонстративне - існування Бога; сенситивне охоплює існування зовнішнього світу. Теза про існування Бога є наскрізною не тільки в "Досліді...", а й у "Другому трактаті про громадянське управління". Л. стверджує, що людині притаманні певні засадничі природні права, які є даром Божим усьому людству - право на життя, свободу і власність В. иникнення суспільства Л. обґрунтовує за допомогою теорії суспільного договору, однією із чільних ідей якої є ідея суверенітету народу: народ має право замінити своїх правителів (навіть шляхом революції), якщо вони не облаштовують його добробут та втрачають його довір'я І. деї природних прав людини та природного закону належать до засадничих у формуванні ідеології лібералізму. У висвітленні проблем релігії та міжрелігійних стосунків Л. - один із найпереконливіших фундаторів ідеї толерантності (яку він поширював і на атеїстів). У царині освіти головний акцент - на вихованні характеру й інтелекту.

[br]

Осн. тв.: "Лист про толеранцію" (1689); "Два трактати про управління" (1689); "Дослід стосовно людського розуму" (1690); "Думки про освіту" (1693); "Обґрунтованість християнства" (1695).

1) класичний

2) гуманітарний

3) строгий (про стиль)

4) традиційний

* * *

1) = classic II 1, 2; classical languages класичні мови

2) ( про освіту) класичний; гуманітарний

3) який дотримується класицизму

4) строгий ( про стиль)

5) традиційний, класичний; широко відомий, знаменитий; типовий

1) = classic II 1, 2; classical languages класичні мови

2) ( про освіту) класичний; гуманітарний

3) який дотримується класицизму

4) строгий ( про стиль)

5) традиційний, класичний; широко відомий, знаменитий; типовий

1) (за місцем, часом) middle

2) ( проміжний за ознаками) average, medium; mean тж. мат.

3) ( посередній) ordinary, average

4) ( про освіту) secondary

5)

1. n

1) викладач (професор, науковий працівник) вищого учбового закладу

2) pl суто теоретичні (академічні) аргументи (міркування, суперечки)

2. adj

1) академічний; університетський

2) теоретичний, відірваний від практики

3) канонічний, традиційний

4) навчальний

* * *

1) викладач, професор або науковий співробітник ( вищого) навчального закладу

2) pl суто теоретичні, академічні аргументи, міркування, суперечки

3) pl; = academicals

4) pl навчальні заняття

5) ( Academic) прихильник школи Платона, платоніст див. Academe

1) університетський; академічний; фундаментальний; гуманітарний (пpoтил. технічному; про освіту)

2) академічний, суто теоретичний, відірваний від практики; який не має жодного практичного значення

3) канонічний, традиційний

4) фiлoc. платонічний

дипломований

* * *

1. n

документальний (хронікальний) фільм, кінорепортаж

2. adj

1) актуальний

2) тематичний

3) мед. місцевий, топічний

4) що має місцеве (тимчасове) значення

* * *

1) документальний фільм; хронікальний фільм, кінорепортаж

2) ( тематичн серія (у філателії))

1) актуальний, животрепетний

2) тематичний; проблемний

3) мeд. місцевий

1) викладач, професор або науковий співробітник ( вищого) навчального закладу

2) pl суто теоретичні, академічні аргументи, міркування, суперечки

3) pl; = academicals

4) pl навчальні заняття

5) ( Academic) прихильник школи Платона, платоніст див. Academe

1) університетський; академічний; фундаментальний; гуманітарний (пpoтил. технічному; про освіту)

2) академічний, суто теоретичний, відірваний від практики; який не має жодного практичного значення

3) канонічний, традиційний

4) фiлoc. платонічний

1) документальний фільм; хронікальний фільм, кінорепортаж

2) ( тематичн серія (у філателії))

1) актуальний, животрепетний

2) тематичний; проблемний

3) мeд. місцевий

1) втори́нний; допомі́жни́й; побі́чний

2) другоря́дний

3) сере́дній ( про освіту)

4) геол. мезозо́йський

1) підле́глий

2) помічни́к